Що таке булінг і чому про нього потрібно знати всім

Новий закон визначає булінг як діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Для можливості відокремити булінг від одноразових конфліктів, дражнилок, бійок і сварок, законом закріплено ознаки цькування, якими є:

- систематичність (повторюваність);

- наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), за наявності – спостерігачі;

- дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Булінг — це прояв нетерпимості до прав людини і форма насильства, де постраждати може будь-хто, незалежно від гендерної ідентичності та віку. В закладі освіти від булінгу страждають як хлопці, так і дівчата. Жертвами цькування можуть стати навіть вчителі. Булінг суперечить таким базовим поняттями як толерантність, права людини, взаємоповага. За даними Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), в Україні 67% дітей від 11 до 17 років стикалися з проблемою булінгу, а 24% дітей були жертвами цькування. Крім того 40% опитаних дітей соромляться говорити про цькування, а 22% вважають це нормальним явищем.

Що таке булінг і яким він буває

Слово «булінг» походить від англійського bullying — бикування (переслідування). Булінг в закладіосвіти — це дії або бездіяльність учасників освітнього процесу, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, внаслідок чого може бути заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого. Булінг буває:

• фізичний — нанесення тілесних ушкоджень;
• економічний — навмисне пошкодження особистих речей, вимагання грошей, крадіжки;
• психологічний — образи, погрози, непристойні жарти, ігнорування, шантаж, наклеп чи маніпуляції;
• сексуальний — жарти сексуального характеру, принизливі жести та образливі чутки, зйомки у роздягальнях, сексуальні погрози;
• кібербулінг — це переслідування за допомогою електронних пристроїв, в тому числі мобільних телефонів та інтернету.

Які ознаки булінгу і як довго він триває

Не варто булінг плутати із конфліктом. Конфлікт — це тимчасове непорозуміння між людьми через різні погляди стосовно того чи іншого питання. Сторони конфлікту зазвичай не мають фізичної або іншої переваги один над одним на відміну від булінгу, коли кривдник обирає слабшу за себе людину. У булінгу зазвичай є три сторони — кривдник (булер), потерпілий (жертва) і спостерігачі. Ознакою булінгу є систематичність дій, в результаті яких потерпілі відчувають приниження, страх, тривогу або соціальну ізоляцію у колективі.

Тривати булінг може тиждень чи місяць, а може й довше. Все залежить від того, як себе поводять не тільки постраждалий чи кривдник, а і спостерігачі, які соромляться чи бояться сказати про прояви булінгу. Інколи спостерігачі не кажуть про це, бо підтримують самого булера.

Причини, що спонукають до булінгу

Все залежить від мети, яку кривдник переслідує. Здебільшого булер так самостверджується в колективі. Ще сьогодні подається багато негативної інформації по телевізору чи в інтернеті, агресивні комп’ютерні ігри теж можуть спонукати дитину до агресивної поведінки. Також причиною подібної поведінки може бути насильство в сім’ї. Коли батьки змушують дитину робити те, чого вона не хоче. Навіть якщо дитина стала тільки свідком такого насильства, все одно в подальшому вона «переносить» цей негатив на інших.

Як розпізнати, що дитина стала об’єктом булінгу і що робити

Зазвичай від булінгу страждають діти, які відрізняються від інших — кольором волосся, може якимись фізичними вадами. Хоча потерпілими можуть стати не тільки фізично слабші чи менш обдаровані діти. Навпаки, вони можуть гарно вчитися, бути інтелектуально розвиненими, але, наприклад, одягатися не дуже привабливо. А буває причиною булінгу стає заздрість з боку однолітків.

Насамперед вчителі і батьки повинні звернути увагу на зміни у поведінці учня чи учениці:

• замкнутість, поганий настрій та пригніченість;
• погіршення успішності в навчанні;
• не бажання ходити у школу або дитина ходить до школи іншим шляхом;
• нестандартні розмальовки в зошитах чи на руках дитини.

Батьки повинні любити дитину. Якщо дитина міняється — це завжди помітно. Значить, настав час поговорити з нею. Тактовно і без тиску, щоб дитина довірилася і розповіла про свої проблеми. Дитина повинна бути впевнена, що вдома її зрозуміють, завжди допоможуть, дадуть пораду, а не покарають за якісь дії.

Як не допустити проявів булінгу в закладі освіти. Процедура притягнення до відповідальності.

Заклад освіти один із основних агентів гендерної соціалізації дитини. Саме на вчителях та вчительках лежить відповідальність за те, щоб вчасно виявити прояви булінгу і попередити його наслідки.

Для цього потрібно:

• постійно вести роз’яснювальну роботу серед учнів усіх вікових категорій. Проводити теоретичні та практичні навчання. Для найменших школярів — це заняття у вигляді гри з використанням інноваційних технологій. Під час тренінгів та практичних уроків вчити дітей слухати один одного, поважати іншу думку і разом знаходити правильне рішення;
• у випадку проявів булінгу не треба замовчувати проблему, інакше це може привести до шкоди фізичному або психічному здоров’ю дітей;
• проводити тренінги з питань протидії булінгу для вчителів, адже вони теж можуть стати його жертвами з боку школярів.

Механізм реагування на випадки булінгу і притягнення до відповідальності винних осіб у законі чітко не прописаний. У загальному учні, батьки та викладачі зобов’язані повідомляти керівництву навчального закладу про випадки цькування, якщо вони були його безпосередніми свідками чи про які отримали достовірну інформацію. Письмові заяви про випадки цькування подаються керівнику закладу. Керівник, отримавши заяву, видає рішення про проведення подальшого розслідування. Після цього він скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу. Склад такої комісії законом не деталізовано. Вочевидь, до неї зможуть входити педагоги, психолог, соціальний педагог, батьки постраждалого та кривдника, керівник закладу та інші особи. За результатами проведеного розслідування і виявлення факту булінгу, керівник звертається до уповноважених підрозділів органів поліції та до служби у справах дітей з повідомленням про вчинення цькування.

Якщо керівник навчального закладу жодним чином не відреагував на випадки булінгу, скарги слід передати засновнику навчального закладу. Тобто, звернутися до управління освіти, якщо заклад держаний або до фізичної чи юридичної особи – засновника, якщо заклад приватний. Якщо й це не допомогло, батьки мають можливість самостійно звернутися до поліції. Проблемним питанням при реалізації нововведених положень щодо процедури розслідування булінгу може стати процес доведення факту його існування. Адже треба буде довести факт насилля з боку булера, нанесену ним шкоду психічному чи фізичному здоров’ю жертви, і найголовніше – зв’язок між цими проявами. Особливо складно буде довести бойкот, розповсюдження пліток, демонстрацію негативу мовою тіла (косі погляди, відвертання від жертви). Слід буде звертатися до психолога та отримувати від нього письмовий висновок, де буде зафіксований результат дій (бездіяльності) кривдника та завдана шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
 

Превенція булінгу. Функції попередження і недопущення цькування у закладах освіти покладаються на керівництво закладу.

Керівник закладу освіти зобов’язаний з урахування пропозицій територіальних підрозділів поліції, МОЗ та Мінмолодьспорту розробити, затвердити та оприлюднити план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу, контроль за виконанням яким здійснюватиме засновник закладу. Окрім того, керівник зобов’язаний контролювати аби у закладі панувала атмосфера добробуту, а дітям-агресорам, жертвам цькування і свідкам вчасно надавалася допомога психолога та соціальних працівників.Достатньо прогресивним є залучення до процесу протидії булінгу освітнього омбудсмена. Його завданням виступатиме перевірка заяв про випадки цькування в школі та забезпечення повноти та своєчасності заходів реагування на випадки булінга з боку педколективу, керівництва та засновника закладу. А ще омбудсмен має аналізувати ефективність і якість соціальних та психолого-педагогічних послуг учням, які вчинили, постраждали або стали свідками цькування.Аналізуючи антибулінговий закон слід зазначити, ряд проблемних моментів і ризиків, з якими доведеться стикнутися при його реалізації. Серед яких неточність у формулюваннях, що може призвести до безкарності цькування дітей за межами шкільного подвір’я, покладання значної кількості обов’язків на навчальні заклади і майже відсутність нових зобов’язань батьків у процесі протидії булінгу, що призводить до звуженого вирішення проблеми цькування і покладає всю превенцію булінгу на навчальний заклад, неточність попереджувальних заходів протидії цькуванню тощо.

Куди звертатися по допомогу

Дитина, яку переслідують у школі, має розповісти все батькам. Також вона може звернутися по допомогу до директора ліцею, класного керівника чи шкільного психолога. Діти і батьки можуть звернутися до служби у справах дітей при міській раді, а також до поліції за номером 102.

Ще в Україні існує єдиний контакт-центр юридичної допомоги, куди можна зателефонувати за номером 0 800 213 103. Центр працює цілодобово, а дзвінки безкоштовні.

Якщо дитині необхідна психологічна допомога — слід звернутися на Національну дитячу «гарячу лінію» для дітей і батьків з питань захисту їхніх прав за номером 116 111 чи на національну «гарячу лінію» із попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації — 116 123 (для дзвінків з мобільного).

Якщо педагог або інший працівник закладу освіти став свідком булінгу, то він має повідомити керівника закладу незалежно від того, чи поскаржилась йому жертва булінгу чи ні.

Після отримання звернення дитини, відповідна особа або орган інформує керівника закладу освіти у письмовій формі про випадок булінгу.

Керівник закладу розглядає таке звернення та з’ясовує усі обставин булінгу. Надалі він скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу та окреслює подальші дії. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то очільник закладу зобов’язаний повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.

До складу такої комісії можуть входити педагоги, психолог, соціальний педагог, батьки постраждалого та «булера», керівник закладу та інші заінтересовані особи.

У разі, якщо комісія не кваліфікує випадок як булінг, а постраждалий не згодний з цим, то він може одразу звернутись до органів Національної поліції України.

Але за будь-якого рішення комісії керівник закладу забезпечує психологічну підтримку усім учасникам випадку.

Відповідальність за булінг

Якщо дитині виповнилося 16 років, то відповідальність за вчинення булінгу неповнолітньої чи малолітньої особи карається штрафом від 850 до 1700 гривень або громадськими роботами від 20 до 40 годин.

Знущання, вчинені повторно або групою осіб, караються штрафом від 1700 до 3400 гривень або громадськими роботами на строк від 40 до 60 годин.

Якщо дітям, які вчинили булінг, не виповнилося 16 років, то відповідатимуть їхні батьки або особи, що їх заміняють. До них застосовується покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 гривень або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

Є покарання за приховування фактів булінгу. Якщо керівник школи не повідомить поліцію про відомі йому випадки цькування серед учнів, його оштрафують на суму від 850 до 1700 гривень або призначать виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до 20% від заробітку.

Які можуть бути психологічні наслідки для учасників булінгу. Для тих, кого булять.

Для постраждалої дитини великим стресом шкільного булінгу є виключення її з групи. Формально вона перебуває в колективі, а насправді — живе поза ним. У дитини формується занижена самооцінка. Зазвичай постраждалі від шкільного насилля в дорослому житті відчувають постійну тривогу і невпевненість у собі.

Також у потерпілих від шкільного насилля штучно формується ненависть до людей. У крайньому випадку це може призвести до того, що у дорослому житті людина прагнутиме помсти, у тому числі і фізичної розправи. І об’єктами помсти можуть стати сторонні люди.

Ще жертви шкільних знущань схильні до депресій. А це формує іншу крайність — самогубство.

Для тих, хто булить

Переслідувачі через перебільшення власного значення неадекватно сприймають норми і правила в колективі. Вони переконані, що можуть змінити їх на власний розсуд. У дорослому житті такі люди не сприйматимуть правила будь-якого колективу. Близько 60% ініціаторів шкільних знущань отримують судимості уже в молодому віці. Більшість з них у дорослому житті стають злочинцями.

Переслідувачам складніше отримати гарну освіту. І навіть якщо вони її отримали, в подальшому колишні булери можуть стати авторитарними керівниками. Переслідувачі, як правило, мають низьку здатність до емпатії. Тому почуття інших для них не важливі. Булери в дорослому житті можуть залишитися без друзів.

Для спостерігачів

Свідки булінгу часто стають екстерналами — людьми, які залежать від думки інших і завжди займають позицію підкорення. На психологічному рівні спостерігачі бояться стати наступною «жертвою» і не можуть протистояти кривднику через самозбереження. У дорослому житті такі люди зазвичай песимістичні, позбавлені можливості розвиватись, не здатні поставити перед собою якусь мету, щоб її досягти.

ВАЖЛИВО!

Нормативна база

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)"

Лист МОН України від 29.01.2019 року № 1/11-881 «Рекомендації для закладів освіти щодо застосування норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» від 18 грудня 2018 р. № 2657-VIII»

Щодо організації роботи у закладах освіти з питань запобігання і протидії домашньому насильству та булінгу.